Сторінка, написана кров’ю

23 січня 1947 року в Жуківському лісі на Бережанщині трагічно обірвалися життя чотирьох незламних борців українського визвольного руху. У нерівному бою з московськими окупантами загинули Микола Арсенич (Михайло, Арсен, Березовський, Григір, Дем’ян, Максим, Микола) — засновник військової контррозвідки ОУН, єдиний генерал безпеки УПА, його дружина, охоронець, а також зв’язкова Центрального Проводу ОУН і Романа Шухевича — Марія Римик (Наталка, Маруся, Марія).

Про життєвий шлях і діяльність Марії Римик тривалий час було відомо надзвичайно мало — насамперед через винятково високий рівень конспірації. Вона входила до найвужчого кола довірених осіб Проводу, підтримувала зв’язок із головою Служби безпеки ОУН Миколою Арсеничем та крайовим референтом СБ ОУН Григорієм Пришляком (Мікушка, Маріян).

У виданні «Чортківська округа. Історико-мемуарний збірник. Чортків, Копичинці, Борщів, Заліщики», підготовленому ветеранами підпілля в еміграції, Марію Римик офіційно вшановано серед колишніх учнів Чортківської гімназії як одну з тих, хто «загинув як воїн УПА в нерівних боях проти московського окупанта».

Микола Арсенич здобув репутацію одного з найталановитіших і найобережніших конспіраторів ОУН. Саме під його проводом розпочалося формування та активний розвиток ефективної мережі територіальних органів СБ ОУН. Було напрацьовано й удосконалено форми та методи розвідувальної й контррозвідувальної роботи.

Завдяки діяльності Арсенича Служба безпеки ОУН перетворилася на ключовий механізм виживання українського визвольного руху й під його керівництвом залишалася боєздатною навіть у період масштабних каральних операцій ворога. Мережа СБ ОУН мала чітку, струнку структуру та функціонувала майже автономно від інших підпільних ланок. Апарат СБ забезпечував контррозвідувальний захист конспіративних каналів зв’язку.

У 1946 році рішенням Української головної визвольної ради (УГВР) Миколу Арсенича було відзначено Золотим Хрестом Заслуги УПА.